[Dark Heresy] Grim Dark Future etc | ходы игроков | Ордо Маллеус

Выстрел из дробовика по ничего не подозревающему сервитору, хоть и попал всей дробью в существо, но не нанес сколь бы то ни было сильного урона. Лонгар же, рискуя собой, попробовал запрыгнуть на машину и начал пытаться искать механизм отключения. Как ни странно, сервитор все так же не реагировал на происходящее.

В целом, через минуту возни Лонгару удалось отключить оружейные системы робота - его конечности-клинки безвольно повисли, а еще через пару минут - он прекратил работу. Латэмастер вытер пот с лица:

- Я его вырубил, окончательно. Включать не буду, но адмехи смогут с ним разобраться.

Еще через пять минут на улице раздались сирены, а в помещение ворвался усиленный отряд Адептус Арбитрес. После демонстрации документов, к будущим аколитам спустился новоназначенный глава арбитров, однако, не успел он сказать и слова, как держа в руках инсингнию Инквизиции, в помещение склада вошел таинственный работодатель. Он что-то шепнул Андреа и тот дал команду арбитрам покинуть помещение.

Еще через несколько секунд, туда вошла старая женщина с множеством печатей чистоты и гексаграматических символов. Ее аугментированная нога скрипела при каждом шаге, а в правой руке у Инквизиторши находился немаленького размера силовой молот. В левой же она держала знакомый пульт от взрывного ошейника - он был надет на идущего рядом дрожащего слепца. Хоть тот и был похож на псайкера, символов санкционирования на нем не было. Слепец вертел в руках четки и бормотал:

- Госпожа, это сущщество... Оно не просто машина, нееет. Нет-нет, он просит освободить его, он жаждет спасти хозяина...

- Заткнись.

Отрезала старуха.

- Меня зовут Янгира и я представляю здесь Ордо Маллеус, если вы еще не догадались. Вы неплохо прошли первое испытание и, похоже, отсеяли самых неподходящих. Уважаю. Оклад получите у Питера. Он же выдаст вам следующее задание, когда мне снова потребуется ваша помощь. Точнее, я-то могу справиться и без вас, но времени у меня на всё не хватает, поэтому всякую мелочь я предпочитаю делегировать моим аколитам.

Питером, как оказалось, звали их нанимателя. Он достал из глубин своей робы пачку тронов и раздал ее присутствующим:

- Поздравляю с принятием. Следующее задание для вас уже готово, но вам следовало бы отдохнуть и подготовиться к нему - вас ждет долгий полет. Поэтому в оклад я включил небольшие бонусы. Возьмите все, что считаете нужным. И отправляйтесь отдыхать - я снял вам апартаменты на 44 уровне на ближайшие двое суток. Я сам приду к вам, когда вы будете готовы.

Це велика честь для нас служити священному Ордосу, мем. - витягнулась по стійці "струнко" гвард. Про інквізицію вона знала зовсім мало, але навіть її знань було достатньо, щоб розуміти, що це найкраще на що вона могла розраховувати.

Настрій дівчини ще більше покращився, коли вона почула про апартаменти і оплату.

А куди хоч переліт? Що хоч приблизно нам там знадобиться? - не стримала своєї цікавості новоспечений аколіт.

Бой выдался тяжелым, но благодаря Лонгару все разрешилось. Сервитор пал смертью храбрых, а они были спасены. Теперь осталось понять, это была окончательная победа или лишь первый шаг на пути к разгадке странных убийств в этом Улье.

Размышления Арбитра прервали сирены и усиленный отряд Адептус Арбитрес. Они прибыли как всегда вовремя, еще через несколько минут сюда прибыла женщина и человекР в капюшоне, который очень сильно походил на их нанимателя. Собственно, это он и был. Женщина представилась Инквизитором из Ордо Маллеус, поблагодарила за роботу и поздравила с прохождением первого испытания.

Что чувствовал Хельген? Чувства были смешанными: радость, усталость и немного злости. Сейчас больше всего ему хотелось отдохнуть от этой бренной жизни.

- Рад служить Инквизиции.- томно изрек Хельген.- присоединяюсь к вопросу Йокко. Что из вещей может понадобиться в путешествии?

Когда появился работодатель и старая женщина несущая молот, убийца, не смотря на боль и шанс открытия кровотечения, зажимая рану руками поклонился им как учили его в ордене, когда он обращался к старшим по иерархии и скривившись от боли вернул тело к прежней полностью вертикальной стойке

Тем самым существом, убивавшим людей целыми пачками, оказался мятежный дух машины, подвергшийся тлетворному влиянию хаоса, как в душе, так и в теле, хотя со вторым ему помогли люди, или иные темные сущности. А вот слова слепца заставили невольно ужаснутся убийцу, потому что кто то загнал дух машины в тело и стал сам управлять этой машиной или дух машины стал одержим, что для благочестивого гражданина империи страшнее смерти.

- А кто хозяин этой машины? Ведь хозяин мог быть виноват в том что с машиной стало такое - Спросил убийца, когда получал из рук работодателя свою порцию тронов.

- Все, что вам нужно, вы узнаете послезавтра. С тем, кто был хозяином этой машины - будем разбираться уже мы.

Кар легко смог добраться до лазарета Арбитрес, где ему оказали самый тщательный прием - видимо, информация об участии Инквизиции в этом деле, расползалась крайне быстро. Получив первую помощь, он отправился по предоставленному аколитам адресу.

Там были по-настоящему роскошные апартаменты с видом на чистое голубовато-зеленое небо. Земля же терялась где-то внизу, укрытая толстым слоем смога. На входе в апартаменты стоял консьерж, сообщивший, что он может доставить любые необходимые вещи и еду как только потребуется почтенным господам.

-Бутилку амасека, пачку "Гвардійських" і щось закусити сказала гвард консьєржу, простягуючи 50 тронів і проходячи мимо в їхній номер.

"- ну ніфіга собі!" - подумала дівчина розглядаючи вид з вікна. Шикарними апартаментами її здивувати було важко - куди тільки не поселяли комісара під час її служби, а от затягнена смогом земля і безкрайнє небо - це було те, на що можна було дивитись вічно. Небо - це те, чого їй найбільше невистачало протягом багатьох місяців варпперельотів від однієї планети до іншої...

Лонгар тоже проследовал внутрь. Пожалуй, он разделит с Йокко амасек. Чёртова машина. Не то чтобы он ни разу не видел сбойных сервиторов, но этот был особенный. Хорошо, что модель была стандартной, и он смутно помнил, где у неё панель управления. Иначе они бы вообще не выжили.

Что ж, зато им наконец объяснили, кто их нанял. Инквизиция. Забавно, он никогда не думал, что эта полулегендарная организация заинтересуется им, служащим Адептус Механикус. Но, раз так, придётся подчиняться.
И ещё, им наконец предоставили подобающее жильё. Хоть можно будет отдохнуть.

Не смотря на радушный прием и тщательный осмотр от эскулапа в медпункте арбитров. После того как в результате осмотра оказаллсь , что жизненно важные органы не повреждены, поэтому оказание врачебной помощи ограничилось лишь обработкой раны и заливкой её стандартным регенерирующим био-гелем, а так же введением в кровь обезболивающего, для снижения болевых ощущений, до примелимой тянущей боли при резких движениях и забинтовали.

После чего пройдя в сопровождении одного из арбитров, что вызвался помочь ему добраться до нового здания. На счет того, что он будет работать на Инквизитора, вообщем то сам Кар уже стал догадыватся о том что придется работать на какую то очень важную шишку из официальных властей Имеприума, потому что Моритат очень редко берет заказы от преступных эллементов Империи.

На комбинезоне выданном орденом, имелась приличных размеров дыра, края которой были покрыты, кровью Кара и остатками биогеля. Поэтому запросил у дворецеого одежду для себя, а так же броню. В качестве брони, чтобы не отставать от остального отряда и не светится в своем комбинезоне, был выбран полный комплект Флак-брони.

А в качестве обеда выбрал для себя бутылочку алкоголя и жаренные ребрышки грогса.

Следующие два дня аколиты провели в отдыхе после встреченных неприятностей. Через двое суток в их комнату вошел Питер.

- Надеюсь, вы достаточно отдохнули. Теперь вам необходимо устранить всех лишних свидетелей происшествия в подулье. Надеюсь, вы сможете это сделать быстро - благо вы пользуетесь доверием арбитров. Ордо Маллеус не нужны излишние слухи. У вас есть три дня. Устранить необходимо всех, кто знает о случившемся.

Два дня отдыха прошло без происшествий. Арбитр отдыхал, любовался видам из окна и иногда выходил на улицу.
Проводил обычные дни хикки-арбирта, вспоминая старые времена, когда он еще мог спокойно хикковать на службе, а не бегать за сбрендившими сервиторами.

Потом к ним в комнату вошел Питер, сообщивший про новое задание. На этот раз бравой команде аколитов предстояло избавиться от свидетелей, но Питер умолчал о том, кого за этих-самих свидетелей считать.

- Понятно, избавиться от всех свидетелей. Проще-простого. Вот только один вопрос, Адептус Арбитрес входят в понятие "свидетель"?

Питер взглянул на Хельгена исподлобья:

- Конечно. Простым смертным и даже Адепта незачем лишний раз знать о работе Ордо Маллеус. Я удивлен, что вы не настолько проницательны, чтобы понять это самому. Исполняйте.

После чего хлопнул дверью и ушел прочь.

-Пропоную дістати отруту і організувати попойку в честь перемоги над сервітором і просто отравити всіх свідків. Ну або відстрілювати по одному після чергування і вбивати. Але це довго і марудно. Сказала Йокко, коли Пітер вийшов, дістаючи чергову цигарку з пачки.

Гвард не хотіла признаватись, що ідея зачистки цивільного населення їй зовсім не подобається, як не як вони не винні, що опинилися не в тому місці і не в той час. Втім служителі священного Ордосу краще знають що робити, а вони тільки виконавці, тому можна засунути свою думку про всі події далеко і глибоко.

Штрафниця зпідлоба глянула на своїх колег. Які все щ5 дивились на двері, які щойно закрилися за аколітом.

На следующий день, аколиты проснулись от звуков стрельбы, прямо за дверями аколитов. Впрочем, стихла она через несколько секунд.

- Лиам, аколитов ее тоже в расход?

- Кончай, дружище, это ж щенки еще, я про них недавно узнавал.

После чего в комнату ввалилось двое людей в силовой броне - тощий светловолосый блондин аристократической внешности и просто здоровенный мужик со следами дикарских татуировок на почти налысо выбритой голове.

- Подъем, уродцы!

Закричал здоровяк.

- Что вам там эта сучка задала? Убить слуг Императора, просто чтобы они не знали о вашем присутствии? Хорошо, что вы не приступили к выполнению этой задачи. Уродка радикальная.

Блондин же улыбаясь смотрел на своего спутника.

- Хорош, Стрэнг. Я хоть получил инсигнию недавно, но все же успел заметить, что такие методы общения со своими слугами, которым, возможно, придется доверить жизнь - не лучшие.

Стрэнг же расхохотался.

- Странно, а старик Иохан так не думал. Может поэтому я стал инквизитором раньше тебя, просто пристрелив этого старпера и забрав его инсигнию, когда тот заигрался с темными силами?

- Может и так. Ладно. Давай делить их. Мне девчонку.

- А мне латэмастера, а то мой техник знакомый недавно умер, захлебнувшись в блевотине.

- Ну тогда я себе арбитра еще возьму...

- А с вонючкой что делать? Я его не хочу.

- Я тоже. Давай ему память прочистим и в Ассассинорум отправим?

Весь этот разговор продолжался прямо на глазах у аколитов. Впрочем, не перечить и не сопротивляться двум Инквизиторам у них хватило ума. Поэтому вскоре они прошли краткий инструктаж и вошли в группы Лиама и Стрэнга Хоппера...

Вчора вони так нічого і не вирішили. Було помітно що нікому з аколітів не подобається ідея вбити близько 20 нівчому не винних арбітрів, тому вони всі разом просто напилися, роблячи вигляд що складають план дій. Так часто буває, коли завдання неприємне чи нудне, люди всіма способами намагаютсья відтягнути його виконання, тому стрілянина в коридорі а тоді поява в їхній кімнаті аж двох інквізиторів застали аколітів в не надто хорошій формі.

Йокко черговий раз снилась зачистка одного улья, з моменту відправлення в штрафбат дівчині часто снилися її колишні бої, стрілянина, вибухи, німі крики на фоні канонади, крики тих, кого вона більше ніколи не побачить. От і зараз стрілянина в коридорі здалася їй тільки сном, як і діалог незнайомих чоловічих голосів, які щось говорили про расход і щенків. За час служби в гвардії дівчина не раз бачила собак-саперів, яких виховували з милих щенят, а тоді відправляли знімати собою розтяжки або ж патрулювати периметр, але щенят ніхто ніколи в розход не пускав, вони ж іще зовсім нічого не вміють...

- Подъем, уродцы!

На цю фразу гвард не могла не зреагувати. З першого дня на кораблі Астра Мілітарум і до останніх подій після слова "Підйом" Йокко зривалась на рівні ноги, не залежно від того скільки вона випила вчора, і о котрій лягла спати. Так і зараз тільки після того, як вона рефлекторно витягнувшись по стійці струнко коло свого ліжка, гвард розліпила очі і побачила двох незнайомих чоловіків. Поки Йокко намагалась зрозуміти що тут відбувається ці двоє "поділили" всіх присутніх між собою, гвард так і стояла, кліпаючи очима то на одного то на іншого. Її собі забрав симазлівенький молодий інквізитор по імені Ліам, Йокко направила на нього свій похмурий важкий погляд, який той з легкістю витримав і посміхнувшись наказав збиратися і прямувати за ним.

Снимаем звезду

Вечерние споры не привели ни к чему существенному. Хельгена совершенно не прельщало лишать жизни членов Арбитре. Это могло определенно вылезти их группе боком, даже если учитывать поддержу Инквизитора. Всегда бывает несколько "но". Их могли банально убить члены Арбитерс или просто провалить задание. Что будет тогда, даже и думать не хотелось. Йокко предлагала различные планы действий и пила амасек, а остальные просто пили. Пили и думали.

Через некоторое время пойло закончилось, а идей совершенно не прибавилось. В конце-концов было принято важное, стратегическое, решение - пойти спать. Арбитр завалился на кровать и уснул крепким сном, без снов. Разбудили его лишь голоса, которые появились в комнате. Они были не похожи на соседей по комнате, что слегка настораживало. Потом прозвучала команда, которую арбитр нехотя исполнил. Сложно не подняться с постели, когда в твоей комнате орут "левые" люди.

Поднявшись и протерев глаза Маркус увидел двух мужчин, которые принялись делить аколитов, скорее всего уже бывших. Из разговоров можно было понять, что их ночные посетители были Инквизиторами, а значит дело набрало новых оборотов. Мужчины поделили между собой пленников и приказали собираться. Маркуссен принял для себя решение, что лучшим вариантом будет пойти с Инквизитором. Потому что другой выбор мог быть опасен для его здоровья.

Йокко подумки вилаялась і почала збирати свої речі, двоє інквізиторів були настільки самовпевненими, що навіть не забрали у них зброю. Критична помилка номер один.

-Хельген, бережи тил. – Сказала на прощання дівчина арбітру. І вийшла вслід за Лімом чи як там його. В коридорі лежав труп Пітера, навіть не скривившись дівчина переступала через калюжі крові і почала обдумувати план. Їй зовсім не подобалось що оці двоє взяли і розстріляли їх роботодавця. В них в гвардії такої херні не було.

Далі була дорога, і корабель. На борту їх з Лонгаром розділили. Інквізитор дав кілька команд своїм спутникам а сам провів Йокко в досить простору каюту. Ще одна критична помилка з його боку. Відірвавшись на кілька кроків вперед дівчина різко вскинула дробовик і направила його на Інквізитора.

- А тепер красунчику ти поясниш мені якого фрага ти зі своїм дружком розстріляв Пітера і інших людей леді Інквізиторки, або тепер я розмажу твої мізки по цілій каюті.

На подив дівчини інквізитор підняв руки і скрививши їбальце в насмішливій гримасі сказав “Ой баюсь-баюсь”. - Зазвичай люди, на яких ти наставляєш зброю так не поводяться, що ще більше вибило з колії і без того трохи розгублену дівчину, але вона вирішила гнути свою лінію до останнього. Вона не заспокоїться поки не отримає відповідей на свої питання, або не здохне.

- Хулі ти либишся? Ти хоть розумієш що Інквізитор Янгіра тобі яйця відірве за Пітера та інших.
- Ай зовсім боюсь, добре, що вмене є окремий відсік для мочеспускання. – Йокко явно не очікувала такої реакції. Цей інквізитор був занадто самовпевненим як на людину, на яку направлений ствол. Дівчина завченим рухом передьоргнула гребенем затвору, доганяючи патрон в ствол і харкнула на підлогу, демонструючи всю серйозність своїх намірів. На звичайних бандитів це б напевно подіяло, але інквізитор тільки заявив, що в них на кораблі прибиранням займаються самостійно і що швабру вона може взяти в Гріма.

- Я задала питання! – Похмуро гаркнула Йокко
- А я від страху надзюрив у штани і все забув.
- В нас в гвардії таких як ти розприділяли під шконарь коло параші.
- Ага, а самих поганих ще й до комісара в покої. – знову з насмішкою відповів чоловік.
- А це тебе не стосується! – згадка про її стосунки з комісаром розлютила дівчину, як і те, що цей виродок абсолютно впевнений в своїй безсмертності.

- Мене стосується все. Тебе не бентежить, що Янгіра відправила вас невідомо куди, де якби не щасливий збіг обставин, яке вона проґавила - вас би не було в живих. І те, що потім вона наказала вам усунути службовців Адептус Арбітрес - просто тому, що їй було цікаво, як ви з цим справитеся.
Цій радикалці абсолютно насрати на людей. До речі, ту машину ця сучка забрала собі. І, швидше за все, буде нею користуватися, поки це можливо. У неї на кораблі ціла колекція демонів, артефактів Хаосу і іншого лайна, а вона, як типова Істваанка, вважає, що використовувати все це проти Імперіума - нормально і правильно, бо тільки в вічних страждання може загартуватися і вистояти людство.
Ти в курсі, що Янгіра спеціально сама запровадила хаотичний культ на Сигнум-Бета-21? Є така недавно відкрита планета. Точніше була. І знаєш навіщо вона це зробила? Щоб дістати для одного зі своїх аколітов сокиру Омніссіі, яка залишився після Екстермінатуса планети, разом з усім флотом-експлоратором 1984 Альфа-3? До речі, твій товариш саме звідти. І всіх, кого він знав - вже немає в живих просто через примхи цієї старої маразматички. Двадцять вісім мільйонів людей загинули, просто заради того, щоб один хлопець з її групи міг мати цю зброю, а вона сама виявилася поза підозрою. – вже без тіні посмішки злобно прошипів інквізитор до дівчини, вираз обличчя якої, з кожним реченням ставав все більш розгубленим і ошарашеним.

- Але… Це не може бути правдою. Вона ж інквізитор. Інквізиція ж бореться з єресю. Ти брешеш… - якось преречено проговорила гвард. В голові дівчини ніяк не вкладалося те, про що їй щойно сказали. Уявлення про непомильний всемогутній орган влади - інквізицію, розсипалися осколками в її голові.

- Ти зовсім недавно бачила, як двоє Інквізиторів вбили слугу третього Інквізитора. Це - темний ліс для простого жителя Імперіума. І жити зі знанням того, що Інквізиція - це вища і непогрішна сила - набагато простіше. Але ... Інквізитори теж люди. А їхні погляди - можуть бути найрізноманітнішими. Кожен з нас, за рідкісними винятками - сам по собі. А розібратися в усьому хитросплетінні інтриг і кількості різних фракцій і поглядів в Інквізиції в цілому - займе не один місяць. – після цих слів гвардійка зовсім заплуталась. Єдине, що могло пояснити те, що вони досі живі – це те, що або їх катуватимуть щоб отримати інфу, або захочуть використати як приманку.


-Ми нічого не знаємо. Ні місця положення, ні частости для звязку. Ми і бачили Інквізиторку всього один раз. Ви не отримаєте жодної інформації. І якщо ти правий, то визволяти нас вона теж не стане, не того польоту птахи, щоб вона полізла в очевидну засаду. Так що ви даремно зберегли наші життя.

- Я просто вважаю, що кожна вірна Імперіуму людина - це найвища цінність. І ось так просто розкидатися направо і наліво чужими життями - мені не хочеться.
- До того ж, в чому в чому, а в підборі професійних кадрів, Янгіра може дати фору багатьом.

- Тобто ти не збираєшся нас катувати чи використовувати як приманку? Нам просто зітруть пам’ять і… ( рука дівчини мимоволі потягнулася до шиї, де ще зовсім недавно красувався такий ненависний їй вибуховий нашийник) мене знову відправлять в штрафбат?

- Навіщо? Вам навіть нервувати не доведеться - будете працювати на мене. Але, якщо хочеш - можу спробувати стерти тобі пам'ять і відправити в штрафбат. Насильно я тут нікого тримати не хочу, тому що я звик довіряти тим, кому підставляю спину.

Після цих слів дівчина невпевнено опустила зброю, вона абсолютно втратила впевненість в своїх словах і діях, і ніяк не могла повірити, що їх забрали для того, щоб залишити аколітами.

-Тобто ти, тобто Ви – швидко поправила себе дівчина – берете нас на службу в інквізицію не зважаючи на те, що ми ледь не вбили майже двадцять невинних арбітрів? Розуміючи, що вона говорить якусь фігню дівчина спробувала відповісти по уставу: Ні, сер, не треба в штрафбат. Після її слів інквізитор тільки сумно вздихнув.

– Жаль, я думав що хоч тепер вдасться випробувати свій силовий досп.
- Я б стріляла в голову. З такої відстані тво… ваші мізки б красиво розмазало по стіні: шолом то ви не одягнули.
- А розарій мені нащо?
- Чьо?
- Через плече. – інквізитор дістав свій пістолет і руків’ям протягнув його до дівчини: “Стріляй!” – Я що дура? – - ощетинилась гвард, думаючи, що це якесь випробування. Не встигла вона договорити, як інквізитор направив пістолет собі в голову і натиснув на спусковий гачок. Пролунав вистріл, але пуля не долетіла до його голови, зіткнувшись з якимось невидимим полем. Поки Йокко намагалась зрозуміти що відбулося інкві знову заговорив:

-Я ж казав, що люблю довіряти тим, з ким працюю. І хочу, щоб довіряли мені. Зрозуміло?
- Так точно, сер! – випалила гвард.
- - У мене ім'я, взагалі-то є. - Зняв рукавичку, простягнув руку.
- - Ліам.
- Йокко. Моє істинне ім’я. Але краще називайте мене Йокка, це наша полкова традиція. І дякую, сер, що забрали нас від тої суки і не дали стати такими ж як вона. Я надіюсь Імператор покарає ту стару відьму. – проговорила гвард і протягнула руку на зустріч. Перше рукостискання завжди було знаковим, тому дівчина максимально сильно стиснула теплу долоню інквізитора, стежачи за його реакцією. Не зважаючи на всі зусилля дівчини Ліам тільки посміхнувся, відповівши їй настільки сильно, що Йокко прийшлося стиснути зуби щоб не пискнути, але хват вона не послабила.

- Ти мені нагадуєш одного мого друга, ти його бачила сьогодні зранку. Така ж вперта. Треба буде запитати з якої саме він планети. Він мене вб’є, якщо я покалічу його позашлюбну дочурку, яких він по молодості наклепав.
- Не будь ви інквізитором, за такі слова я б вже надерла вам задницю. Моя мамка ніколи не зраджувала баті. Світла пам’ять їм обом. - Ще більше насупилась дівчина, відпустивши руку, яка вже заніміла від залізного хвату інквізитора і спробувала непомітно її розім’яти.
- Я не хотів образити твою матір, і не називай її мамкою, якщо ти її поважаєш.
- А це тут до чого?
- До того, що тобі б не помішало навчитися манер.
- В мене є дробовик. Дробовик замість тисячі умніньких слів типу цих ваших “манеееер” – навмисне противно протянула останнє слово дівчина.
- Побачиш. – Тільки і відповів інквізитор і вийшов з кімнати, залишивши Йокко один на один з думками. Після вчорашньої попойки і сьогоднішнього екстримального пробудження а також від гори інформації, яка звалилась на дівчину в неї розболілася голова. Не знімаючи ні одягу ні взуття дівчина завалилась на ліжко, поклавши поруч свою вірну зброю. Вдивляючись в стелю гвардійка не помітила як на зміну думкам прийшли сни.