Епiзод 9 | ходы игроков | 1.1. Землянка Альтана

 
DungeonMaster Kayola
05.12.2019 19:38
  =  
Землянка Альтана, що колись бувало прислужував полянському лицарю Тарасу, нині віддавшому своє брінне тіло Морені, а дух - Даждьбогові, сховалась в пітьмі Сутінкового лісу. Прадавні дерева оточили Київ з усіх боків, от тільки десь вони підступали безпосередньо до полянських пагорбів, а десь - трохи на віддалі від них, дозволяючи людям, що оселились тут дуже і дуже давно, вести своє господарство, вирощуючи тварин, оручи поля та вирощуючи їстівні рослини, на славу Сварожичу та іншим пращурам. Поляни звались так не тільки через те, що орали поля довкола свого міста та хуторів, що розкинулись на відстані одноденного переїзду на коні від Києва. ПоЛуни, вони, хоч і поклонялися Ярилу-Сонцю, оселились серед лісу, в якому було вдосталь дітей Хоруса, серед яких було вдосталь і чудовиськ.

Місячний, Лунний Ліс, прийняв Альтана, не знавшого своїх хазарських богів, так само привітно, як і полян-сонцепоклонників. Як протилежності притягуються одне до одного, стаючи сильніше, так і Альтан набирав сили, зіштовхнувшись зі складнощами виживання в дикій місцині. І ця сила розквітла яскравими пелюстками в його грудях, розливаючись силою Ярила, Сварога та інших сонячних слов'янських богів.

Життя Альтана було помірним і підкорювалось чіткому порядку. Деякий час Альтан відводив на полювання, збирання трав, готування їжі та підтримку свого житла в чистоті і простоті, але більшу його частину він проводив на одном з трьох невеликих пагорбів неподалік від його землянки. Один з них був на березі Борисфену-ріки, води якої стрімко бігли на південь - найбільше сонця тут було вранці. На другому пагорбі росло дерево, яке колись благословив Перун, спаливши його крону - вилізши на нього, можно було зустріти сонячні промені вдень. Західне сонце наприкінці кожного дня освітлювало третій пагорб, з якого відкривався чудовий вигляд на невеличкий хутір, що складався з десятка хат та напівземлянок. Кожен день більшу частину дня Альтан проводив в медитації та роздумах про божественну сутність буття, вдосконалюючи своє тіло, розум і дух. Але сьогодні дещо збило його чіткий графік.

- Агов, хлопче! Не допоможеш старому до дому потрапити? Щось я заблукав тут, в цьому лісі, і ти - єдина людина, яку я зустрів за ці декілька днів блукання... - промовив він.

Ця фраза вибила з медитативного стану Альтана. Промовив же її старигань в дерев'яних капцях, вузликом за спиною, солом'яному брилі та в подертій, але при цьому чистій, одежині.
1

Партия: 

Добавить сообщение

Нельзя добавлять сообщения в неактивной игре.